Друге послання св. Апостола Петра 3:3-15  “Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: “Де обітниця Його приходу? Бо від того часу як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння”. Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена Словом Божим, тому тодішній світ, водою потоплений, згинув. А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мене, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять. А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми чекаємо неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, попельнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю”.

День Божого суду неминучий. Ісус Христос повернеться у всій своїй славі судити світ. І тому ми повинні пильнувати про те, щоб ми залишалися в святості до приходу дня Господнього. Бо від того, якими ми будемо на цей час, буде і залежати те, що з нами станеться, - чи ми підемо у пекло, чи ми підемо у Царство Небесне. Якщо у гріхах і своїх пожадливостях, - тоді на нас очікують пекло та вічні муки у ньому. Але якщо безгрішні у праведності, - тоді небеса та вічне блаженство. Лише на праведних очікує життя з Богом у Його царстві. “А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми чекаємо неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває”. Наскільки ми повинні бути святими і побожними? Ми повинні бути настільки святими і побожними, наскільки був Ісус Христос, наскільки є Бог. Наша праведність повинна бути досконалою. Якщо ми хочемо мати вічне життя, ми повинні постати перед Небесним Царем цілком безгрішними. Лише такими хоче бачити нас Бог і лише такими ми стаємо завдяки Йому. Не завдяки своїм ділам, а завдяки Христовому ділу спасіння. Через Свого Сина Ісуса Христа Отець Небесний дає праведність нас всіх: “А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці нема” (Рим. 3:22). І тому для кожного, хто визнає Ісуса Христа за свого Спасителя, Христовий прихід є не горем, а величезною радістю. Для Божих дітей, це що має статися з усім світом, суд Божий, є не загибіллю, не кінцем, але новим життям, життям до якого ми переходимо лише завдяки Христу і Його викупній роботі, яку Він здійснив задля нас на хресті. Хоча стара земля буде зруйнована зі всім її хаосом, проте з’явиться за Божою обітницею нова земля і нове небо, які будуть цілком іншими, бо “праведність на них пробуває”. Ось як апостол Іван описує це нове небо й землю: “І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними”, “і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об. 21:1-4).

Михайло Паночко (12 листопада 1951, с. Сулимів Жовківського району Львівської області) — президент Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської-п'ятидесятників.

Біографія

Михайло Степанович Паночко народився 12 листопада 1951 року в селі Сулимів Жовківського району Львівської області в родині віруючих батьків.

У Михайла Степановича є три брати і дві сестри. Його батько, Степан Михайлович, 1917 року народження, і його мати, Ганна Михайлівна, 1927 року народження, були жителями Сулимова, належали до церкви християн віри євангельської й одружилися в 1948 році.

У віці 18 років 3 серпня 1969 року Михайло Паночко був хрещений по вірі і став членом церкви християн віри євангельської в с. Сулимів.

Після закінчення середньої школи був покликаний у ряди радянської армії, де знаходився в період 1969-1971 рр. Службу проходив у Підмосков'ї (Щелково), потім у Баку.

Церковне служіння

Після служби в армії з 1972 по 1980 роки працював водієм у будівельному об'єднанні системи "Газбудівництва" у Львівській області.

У віці 25 років 26 травня 1976 року був обраний церквою на пасторське служіння. Його церковне служіння було наступним:

1976 - 1998 рр. служив як пастор церкви в с. Сулимів

1989 - 1992 рр. трудився в місії "Віфезда", що займалася добродійністю і поширенням Християнської літератури, також вів радіопрограму "Сторінки життя" по Львівському обласному радіо.

1989 -1992 рр. очолював відділ по роботі з молоддю у церквах ХВЄ у Львівській області;

1994-1995 рр. був обраний заступником старшого пресвітера церков у Львівській області;

1995 -1998 рр. був обраний старшим пресвітером церков ХВЄ у Львівській області;

20 травня 1998 року Михайло Степанович Паночко на Всеукраїнському з'їзді церков християн віри євангельської був обраний головою Союзу церков ХВЄП.

У 1998 - 2000 був президентом Євроазіатського союзу християн віри євангельської, згодом перейменованого в Міжнародну Асамблею християн віри євангельської. На всесвітньому з'їзді Асамблей Божих з 7-11 серпня 2000, що відбувся в Індіаполісі, штат Індіана, США, був обраний членом Виконавчого Комітету Всесвітнього союзу Асамблей Божих від Євразії.

Вищу богословську освіту здобував у Москві на Біблійних курсах Всеукраїнського Союзу Євангельських Християн - Баптистів у 1982-1985 і в Київському Біблійному інституті.

Сімейне життя

20 травня 1980 одружився з Євгенією Ярославівною Зварич. Вона народилася в с. Сулимів 6 грудня 1955 року, її батько Ярослав Петрович Зварич, 1928 року народження, і мати Катерина Андріївна Зварич, 1931 року народження, також належали до церкви християн віри євангельської.

У Євгенії Ярославівни є старші брат і сестра. У Михайла Степановича і Євгенії Ярославівни Паночко п'ятеро дітей. Старша дочка Оксана, 1981 року народження, після закінчення Київського Біблійного інституту вийшла заміж і в наш час, разом з чоловіком, знаходиться на церковному служінні в Сумах. Син - Михайло, 1982 року народження, навчається в Біблійному коледжі "Живе слово", що знаходиться в Канаді.

Інші діти - Юлія, 1984 року народження, Галина, 1988 року народження, Ганна, 1991 року народження, навчаються в середній школі № 14 міста Києва і живуть зі своїми батьками.

За заслуги перед державою і суспільством Михайло Степанович Паночко нагороджений нагородою президента України - орденом "За заслуги" 3-го ступеня.