«Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!» (Ів. 15:1-9).

Отець наш – Господар, Власник, який прирівнює Себе до виноградної лози. Сама по собі виноградна лоза ні на що не годиться, як тільки приносити плід. Ісус став виноградною лозою, тому що старозавітній виноградник був відламаний для того, щоб інші народи, які були знехтувані ізраїльтянами, змогли стати частиною таємниці – спасіння, яке приніс Ісус язичникам.

Слово Боже не дивиться на особу. Господь каже, що насадив Свій виноградник і все зробив для того, щоб він приніс добрий плід, а не дикі ягоди.

Бог чекав від єврейського народу результат їхньої віри, а вони принесли кислі ягоди. Наш Спаситель став виноградною лозою, щоб ми могли вірою приліпитись до Христа. Він отримав ту природу, яка була закладена в Адамі й Єві, проте вони згрішили, і Біблія каже, що другий Адам, Ісус Христос, проявив послух, прийняв образ людини для того, щоб через Нього ми мали благодать і спасіння. Хто прийняв Ісуса, той став подібний Йому.

Наша стара природа не годиться для Божого Царства. Ходити до церкви – це добре, але ходження до церкви, таланти, служіння – це не плід. Характер – це лице нашої душі, і з тим характером, який ми маємо по природі, ми не зможемо ввійти в небеса. І для цього Господь ножицями спасіння відрізав нас від гріховного життя. Нас чекають небеса, і на землі ми проходимо школу підготовки. Завдяки Божому плану спасіння, благодать Божа тече через кров Ісуса, через Слово Боже.

Зміна нашого характеру потребує часу, сил, щоб з дитячого віку перейти в юнацький, а з юнацького – в зрілий. І лише в зрілому віці ми зможемо приносити плід. Господь працює над нами, обрізає і очищає для цього. Когось прикує хворобою до ліжка, комусь необхідно лити сльози рікою – так працює Господь.

Плід ховається в нашому серці, і чим більше ми будемо горнутися до Бога і мати в Ньому потребу, тим більше будемо обрізані, щоб стати подібними до Нього і перебувати з Ним у вічності.

Друже, щоб не доводилось тобі проходити, які б удари не завдавав тобі Господь, пам'ятай – все для твого блага, щоб ти міг приносити більше плоду для Божого Царства. Тим і прославиться Бог у твоєму житті.

«Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої» (Ів. 15:9).